Shimano SH-M122P

Прикупив собі на наступний сезон кросівочки до контактів, які ще в процесі купування :)

Протяті восени

Подобається відчувати світ таким, яким він є. Бачити друзів навколо, не зважати на негаразди, проблеми. Вірити, що все добре і буде добре. Цього ж достатньо для виконання наших бажань, чи не так? Наприклад, зустріти сонце, вибравшись на вершечок протятого каменя. Знайти воду вночі. Спати самому в палатці. Йти темною дорогою і майже не заблукати. Вчасно попасти додому. Коли все йде так, як тобі хочеться - це життя!..

Осінь-зима

Ось і настала та пора року, яку завжди так не хочеш бачити. Дивно - раніше осінь не сприймалась як суцільне багно і дощ, коли не можна піти в гори, поїхати покататись чи ще щось. Було ж якось простіше. Так? Можливо, карантин тому винен, що з"явилось багато "вільного" часу, а проміжки між роботою і сном забиваю сидінням в інеті?
Яке щастя, що можна іноді кудись з кимось піти погуляти... Можливо, цим і живу я?

Бачив в продажі на робінзоні палатку на трьох велотуристів з тамбуром для велосипедів :)

На роботі пройшов KE. Що ж, удачі нам всім.

Говерла

Одноденні походи це класно. Щоправда трохи виснажливо і незручно по часу, проте вишуковуються нові шляхи, нові відчуття, нові краєвиди...
Знаєм тепер, що поїзд Рахів-Львів у Ворохті в 2.07(офіційно), і з нього в Франківську можна спокійно пересісти в Львів-Чернівці. Проста в усіх планах схема добирання - гарно висипаєшся. Не знаю як я зі своїм засинанням на ходу після першої години ночі спромігся купляти білети, внятно пояснювати касиршам куди, скільки і яких мені потрібно квитків.
Щойно зимова (а саме на таку ми попали) Говерла - це щось неймовірно гарне, з глибоким синім снігом, шаленим холодним вітром на вершині, захоплюючим спуском і добиваючим добиранням. Це щось, коли все получається так, як потрібно - пропускають на кпп, протоптують непрохідну стежку, вчасно дізнається номер таксиста, гарно організовується доїзд додому. Це ті друзі, що ділять радість і біль. І хворобу, підхоплену в поїзді %)
На найближчий місяць-другий, або поки не зійде сніг, в гори не піду ))
Маю сон в колекцію )

Фотки тут (Маша) і тут (мої), ще десь Олегові в контакті.

Червоноград

"Відсвяткували" день туриста. Червоноград - це круто! Їхати туди на двох колесах - теж. Шкода, що всі гірки я не рахував... їх було багато :)
Втім, їхати назад теж цікаво.
В Ниркові є: великий водоспад, руїни замку, руїни великого монастиря, багато фану, покращення скілів пошуку, відганяння конів, корів, птахів, собак і решти живності.
Фотки by не мої.
Ані і Спіріту дякую за похід :)

simply walking

В суботу катались з Анею на Валя Кузмiна. Багато вражень вiд знайомо-незнайомої мiсцевостi. Також окремо особливi враження вiд нових вiдкриттiв. Дякую за прогулянку!

Так просто – гуляти. Велосипедом, пішки, вдома. З кимось, самому. Коли не потрібно говорити нічого, щоб тебе не вважали нудною людиною, лише йти і відпочивати, думати про щось своє, насолоджуватись самим фактом прогулянки, дорогою, виснаженням в ногах, тими, хто навколо і відчуває те саме.

Так просто – працювати. Прийшовши на роботу, довго доходити до усіх змін, які відбулись за цей час. Звикати до нових людей, знайомих і незнайомих. До раптового навантаження, яке не завжди й в звичайний час буває. До цікавих натяків оточуючих, які мали б щось означати - про роботу.

Так просто – вчитись. Хоча ні, це просто заважає. Здебільшого.

Але – просто. :)

Вересень

Навчання. Воно, як і завжди, не захоплює своєю нудністю і хронічним небажанням вчителів зацікавити бідних студентів до свого предмета. Наслідки очевидні так само, як і кілька років тому. Як добре було в ліцеї - вчиш, що хочеш, а що хочеш - вчиться саме, бо воно цікаве, очевидне і цікаве. Цим цікаво займатись. Люблю ліцей і своїх вчителів...

А ще люблю Хауса :) За його відношення до людей і всього оточуючого. Дивлюсь...

Мрії збуваються

Похід на тиждень - подія. Можливо колись напишу опис про те, як ми йшли групою в 13 чоловік на матрас, потім відділились вчотирьох, як блукали незнайомими стежками, як постійно знаходились, як орієнтувались по картам, як знов не користувались жпс, як вийшли на перевал Легіонів, як штурмували Тавпіширку майже вночі, як здійснили багато мрій, як несподівано гарно їли, як дивно добре розпланували цю саму їжу.

Явірник

15 серпня зробив денну прогулянку Явірником разом зі Спірітом і Анею.

Трохи детальніше тут

До речі, перший похід, який я вів, в якому я не знав нормально дороги, який успішно закінчився, в якому я не ночував, де ми встигли все, що мали, де я користувався відносно успішо картою і компасом і в який вперше зі мною пішли Спіріт і Аня. Може, вони думали, що я добре воджу людей? Мабуть вони все ж помиляються, але... :)

Новий рюкзак

На умовах акції еквіпмент-кіллер 2 отримав за півціни класний рюкзак на заміну старому.
Опис тут

Радію :)

Що ж день наступний нам готує

Хм. Виявляється, навіть з подертими ногами в гори досить непогано ходиться. Навіть якщо гори невисокі, віжницькі, якщо більшість дороги ми їхали - бусом, таксі, і все, що йшли - це кілька кілометрів пішки від перевалу Німчич і до Протятих Каменів.

Враження склалися досить незвичайні, тепер я люблю ходити на матрасні прогулянки, бо це ненапряжно, відпочинково і досить цікаво в плані логістики. Тим не менше я люблю наші убивчі походи за приємне гудіння в усьому тілі, за купу вражень і друзів, які зовсім інші в убивчій ситуації, ніж на матрасі.

Цікаво, що з деякі люди кращі в убивчому поході, а деякі - на матрасі... Хоча є й такі, для яких це все одно, таких дуже мало. Надто мало.

Отож, Німчич.

Велопригода

Спочатку збирався розгорнуто написати, що і як відбувалось, але щось воно не пішло.

Отож, в суботу 25 липня впав з велосипеда. Добре роздер обидва лікті і одне коліно. Трохи подряпав спину, живіт і друге коліно.

Передбачається, що на велосипед не сідатиму ще з місяць, якщо не більше, в походи - ще тижні два, мабуть.

Яке щастя, що все добре закінчилось!

А, так. В цьому падінні мене б шолом не захистив взагалі. Бо головою землі не торкнувся. Але всяке могло бути... Думаю, налокітники і наколінники просто б здерло з мене, хоча подряпини були б явно менші. Хоча їхав по землі на кінцівках я десь метри 3-4.

Тепер, через 4 дні, подертості загоюються, але в цьому процесі тяжко згинати кінцівки. Як наслідок, ходжу дивно :)

Sacura

Перейшов на новий провайдер

Будем тестити, але поки що однозначно стабільніше за інтертелеком...

Вело-1000

Ось так плавно-плавно підійшов я до своєї першої тисячі на одометрі. Насправді проїхав я все ж більше, бо велокомп з'явився в лютому, на днюху. А велосипед - минулого літа.

Най-най з вело:

• найдовший - на Німчич і Протяті - майже 200км за 2 дні.
  
• найцікавіший - на Дністер. З пошуками дороги і спробами вернутись засвітло. щось з 85км за день.
  
• найпсихованіший - Бухтівцеві водоспади+Манявський скит. Десь 70 км, Ігор - з 200.
  
• найвиснажливіший - найпешрий похід Сторожинець-Глибока-блуд-Чернівці. щось з 60-70км, на наступний день після придбання велосипеда. це було щось...
  

Чорногора, 11-12 липня

тут опис.
mountain-site.com.ua
Мабуть все ж ще дещо додам до того поста.

Шкода, звичайно, цей блог задумувався як чисто описувальний, причому описуватись тут мали лише зовнішні прояви і мимохідні думки.

Люди мають властивість мінятись.
Подобається спостерігати за тими, хто міняється в кращу сторону. Цікаво спостерігати за тими, хто шукає себе. Сумно спостерігати за тими, хто знаходить себе не там. Дивно, коли в пошуках питають тебе. Невже ви вірите, що вам допоможе хтось, крім вас самих? Ніхто не в силах допомогти. Можна підштовхнути. І то, лише тоді, коли ви готові до цього, відкриті повністю і довірились цьому поштовху на повну. На щастя, таке буває дуже рідко.

Також сумно, коли бажане сприймають за дійсне. Коли бачать те, чого нема і не хочуть бачити те, що лежить на поверхні. Трохи розчарувався в одній людині. Через це. Шкода. І все ж всім - дякую. Щось ми губим, щось знаходим.

Добре, мабуть, досить роздумів. Тим більше таких. Просто під впливом іншого поста.

Настрій - Аліса.

Магістри

А сьогодні відбулась схожа подія, лише в універі - видача дипломів магістрам. Теж не міг цього пропустити, побачив, що чекає нас через рік. Ще одне видовищне дійство, створене для того, щоб додати ще трошки фану насамкінець в життя студента. Що ж, будем чекати...
А ті, хто були ще вчора студентами, перестали ними бути. Справді, студентство - одне з кращих часів у нашому житті. Пам"ятатимемо.

18 випуск в ліцеї

Ностальгія - це коли ти приходиш в той же Палац Академічний, бачиш там ті самі знайомі обличчя, тих самих вчителів, і згадуєш - як це було 4 роки тому. Коли наш 14-й випуск йшов тією ж дорогою на вручення атестатів, як говорились ті ж вірші, згадувались ті ж вчителі... Виявляється, це можна пам"ятати вічно.

Хочу на море

Виявляється, поїхати на море на кілька днів - досить реальна можливість. Можна зняти номер на кілька днів, з харчуванням, і за досить терпиму ціну.

Внаслідок чого знайшов хороший сайт з прайсами багатьох баз відпочинку в Затоці.
Цікавлять: Мікрон, Зорі Тирасполя, Лідія (чомусь найдешевша)

for the beginning

Отож, урочистий момент - заводжу собі блог. Спочатку задумується як місце для своїх вражень про всякі актівіті. Бо почав за собою помічати, що через постійні різноманітні відпочинки на вихідних (все культурно) не завжди відразу можу згадати, що і коли було. Ну от хай цей блог мені і допоможе :)

А як раніше було складно зрозуміти людей, що заводять блоги! .. що їх підштовхувало? мабуть тоді життя було не настільки насичене ...