Що ж день наступний нам готує

Хм. Виявляється, навіть з подертими ногами в гори досить непогано ходиться. Навіть якщо гори невисокі, віжницькі, якщо більшість дороги ми їхали - бусом, таксі, і все, що йшли - це кілька кілометрів пішки від перевалу Німчич і до Протятих Каменів.

Враження склалися досить незвичайні, тепер я люблю ходити на матрасні прогулянки, бо це ненапряжно, відпочинково і досить цікаво в плані логістики. Тим не менше я люблю наші убивчі походи за приємне гудіння в усьому тілі, за купу вражень і друзів, які зовсім інші в убивчій ситуації, ніж на матрасі.

Цікаво, що з деякі люди кращі в убивчому поході, а деякі - на матрасі... Хоча є й такі, для яких це все одно, таких дуже мало. Надто мало.

Отож, Німчич.