Мрії збуваються

Похід на тиждень - подія. Можливо колись напишу опис про те, як ми йшли групою в 13 чоловік на матрас, потім відділились вчотирьох, як блукали незнайомими стежками, як постійно знаходились, як орієнтувались по картам, як знов не користувались жпс, як вийшли на перевал Легіонів, як штурмували Тавпіширку майже вночі, як здійснили багато мрій, як несподівано гарно їли, як дивно добре розпланували цю саму їжу.

Явірник

15 серпня зробив денну прогулянку Явірником разом зі Спірітом і Анею.

Трохи детальніше тут

До речі, перший похід, який я вів, в якому я не знав нормально дороги, який успішно закінчився, в якому я не ночував, де ми встигли все, що мали, де я користувався відносно успішо картою і компасом і в який вперше зі мною пішли Спіріт і Аня. Може, вони думали, що я добре воджу людей? Мабуть вони все ж помиляються, але... :)

Новий рюкзак

На умовах акції еквіпмент-кіллер 2 отримав за півціни класний рюкзак на заміну старому.
Опис тут

Радію :)

Що ж день наступний нам готує

Хм. Виявляється, навіть з подертими ногами в гори досить непогано ходиться. Навіть якщо гори невисокі, віжницькі, якщо більшість дороги ми їхали - бусом, таксі, і все, що йшли - це кілька кілометрів пішки від перевалу Німчич і до Протятих Каменів.

Враження склалися досить незвичайні, тепер я люблю ходити на матрасні прогулянки, бо це ненапряжно, відпочинково і досить цікаво в плані логістики. Тим не менше я люблю наші убивчі походи за приємне гудіння в усьому тілі, за купу вражень і друзів, які зовсім інші в убивчій ситуації, ніж на матрасі.

Цікаво, що з деякі люди кращі в убивчому поході, а деякі - на матрасі... Хоча є й такі, для яких це все одно, таких дуже мало. Надто мало.

Отож, Німчич.