Протяті восени

Подобається відчувати світ таким, яким він є. Бачити друзів навколо, не зважати на негаразди, проблеми. Вірити, що все добре і буде добре. Цього ж достатньо для виконання наших бажань, чи не так? Наприклад, зустріти сонце, вибравшись на вершечок протятого каменя. Знайти воду вночі. Спати самому в палатці. Йти темною дорогою і майже не заблукати. Вчасно попасти додому. Коли все йде так, як тобі хочеться - це життя!..

Осінь-зима

Ось і настала та пора року, яку завжди так не хочеш бачити. Дивно - раніше осінь не сприймалась як суцільне багно і дощ, коли не можна піти в гори, поїхати покататись чи ще щось. Було ж якось простіше. Так? Можливо, карантин тому винен, що з"явилось багато "вільного" часу, а проміжки між роботою і сном забиваю сидінням в інеті?
Яке щастя, що можна іноді кудись з кимось піти погуляти... Можливо, цим і живу я?

Бачив в продажі на робінзоні палатку на трьох велотуристів з тамбуром для велосипедів :)

На роботі пройшов KE. Що ж, удачі нам всім.