Велопригода

Спочатку збирався розгорнуто написати, що і як відбувалось, але щось воно не пішло.

Отож, в суботу 25 липня впав з велосипеда. Добре роздер обидва лікті і одне коліно. Трохи подряпав спину, живіт і друге коліно.

Передбачається, що на велосипед не сідатиму ще з місяць, якщо не більше, в походи - ще тижні два, мабуть.

Яке щастя, що все добре закінчилось!

А, так. В цьому падінні мене б шолом не захистив взагалі. Бо головою землі не торкнувся. Але всяке могло бути... Думаю, налокітники і наколінники просто б здерло з мене, хоча подряпини були б явно менші. Хоча їхав по землі на кінцівках я десь метри 3-4.

Тепер, через 4 дні, подертості загоюються, але в цьому процесі тяжко згинати кінцівки. Як наслідок, ходжу дивно :)

Sacura

Перейшов на новий провайдер

Будем тестити, але поки що однозначно стабільніше за інтертелеком...

Вело-1000

Ось так плавно-плавно підійшов я до своєї першої тисячі на одометрі. Насправді проїхав я все ж більше, бо велокомп з'явився в лютому, на днюху. А велосипед - минулого літа.

Най-най з вело:

• найдовший - на Німчич і Протяті - майже 200км за 2 дні.
  
• найцікавіший - на Дністер. З пошуками дороги і спробами вернутись засвітло. щось з 85км за день.
  
• найпсихованіший - Бухтівцеві водоспади+Манявський скит. Десь 70 км, Ігор - з 200.
  
• найвиснажливіший - найпешрий похід Сторожинець-Глибока-блуд-Чернівці. щось з 60-70км, на наступний день після придбання велосипеда. це було щось...
  

Чорногора, 11-12 липня

тут опис.
mountain-site.com.ua
Мабуть все ж ще дещо додам до того поста.

Шкода, звичайно, цей блог задумувався як чисто описувальний, причому описуватись тут мали лише зовнішні прояви і мимохідні думки.

Люди мають властивість мінятись.
Подобається спостерігати за тими, хто міняється в кращу сторону. Цікаво спостерігати за тими, хто шукає себе. Сумно спостерігати за тими, хто знаходить себе не там. Дивно, коли в пошуках питають тебе. Невже ви вірите, що вам допоможе хтось, крім вас самих? Ніхто не в силах допомогти. Можна підштовхнути. І то, лише тоді, коли ви готові до цього, відкриті повністю і довірились цьому поштовху на повну. На щастя, таке буває дуже рідко.

Також сумно, коли бажане сприймають за дійсне. Коли бачать те, чого нема і не хочуть бачити те, що лежить на поверхні. Трохи розчарувався в одній людині. Через це. Шкода. І все ж всім - дякую. Щось ми губим, щось знаходим.

Добре, мабуть, досить роздумів. Тим більше таких. Просто під впливом іншого поста.

Настрій - Аліса.